КРИСА́НЯ, і, ж., діал. Капелюх, бриль. Юра, натискаючи крисаню на чоло, прискореним ходом.. погнав далі (Фр., IV, 1950, 421); Марусяк зняв крисаню і низько кланявся господині (Хотк., II, 1966, 75); Хлопчик у зеленій крисані з квіткою, у вишиваній сорочці безтурботно змахнув коновкою (Вол., Озеро.., 1959, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 348.

Крисаня, ні, ж. Шляпа. Мій милий в крисані. Гол. II. 191. Ум. Крисанечка. Іздоймила крисанечку та й поцілувала. Гол. І. 229.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 307.

криса́ня див. креса́ня.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 316.