КРИНИ́ЧЕНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до крини́ця. [Павло:] Рубленая криниченько, прийми моє тіло!.. (Крон., II, 1958, 377); Ой, у полі три криниченьки, Любив козак три дівчиноньки (Укр.. лір. пісні, 1958, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 348.