КРАМО́ЛА, и, ж.

1. заст. Бунт (див. бунт¹); заколот (у 1 знач.). [Ярослав:] Хто сміє тут крамолу учиняти І сварами бентежити наряд? (Коч., III, 1956, 42).

2. перен., розм., рідко. Антидержавні погляди, висловлення. Молодник стрепенувся, з панічним жахом подивився на парторга, мовби Зарічний висловив якусь страшну крамолу (Тарн., Незримий горизонт, 1962, 146).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 323.