БУНТ ¹, у, ч. Стихійне повстання, заколот. Мезептій їх тіснить… На чинш. нікого не пускає. Готові зараз бунт піднять (Котл., I, 1952, 211); Багато тоді лягло правих і винуватих, поки той бунт замирили… (Мирний, II, 1954, 115); Хто хоч трохи знайомий з історією Південної Америки, той знає, що страйки, бунти і заколоти в країнах цього материка.. бувають часто (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 7); * Образно. Він хоче придушити в собі несподіваний бунт думок, що його викликав робітник-сусіда (Шиян, Магістраль, 1934, 6).

БУНТ², а, ч. Зв’язка, сувій, пачка або тюк якихось матеріалів. Укладають тютюн в бунти зразу ж після зв’язування (Техн. культ., 1956, 389).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 256.

I. Бунт, ту, м.

1) Связка, пукъ (нитокъ, шелку, табаку и пр.).

2) мн. Шесть большихъ струнъ на бандурѣ. КС. 1882. VII. 282. Ум. Бунтик, бунтичок.

II. Бунт, ту, м. Бунтъ, возмущеніе, мятежъ. бунт зривати. Бунтоваться. Звели нам під москаля тікати, або звели нам з ляхами великий бунт зривати. АД. II. 114.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 110 - 111.