КРАМ, у, ч.

1. збірн. Предмет торгівлі (звичайно фабричного виробництва); товар. Накупили І краму й пива наварили (Шевч., II, 1953, 64); В кінці вулиці стояв високий будинок, а під ним були крамниці з усяким крамом (Н.-Лев., II, 1956, 206); Голосно пропонують свій барвистий крам молоді квіткарки (Чаб., Балкан, весна, 1960, 270).

2. розм. Те саме, що ткани́на 1. В перший ярмарок набрала [мати] їй у найбагатшого крамаря найкращого краму (Свидн., Люборацькі, 1955, 11); Крам розмотували [погромники] а штук і стелили собі під ноги (Смолич, II, 1958, 41).

3. заст. Крамниця. [Купець:] Приходь до мого краму, я мила дам без грошей (Л. Укр., II, 1951, 229); Ходив по місту, зазирав до крамів, розмовляв із знайомими (Круш., Буденний хліб.., 1960, 251).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 322.

Крам, му, м.

1) Товаръ. На готовий крам найдеться пан. Ном. № 4622.

2) Родъ дѣтской игры. Ив. 43.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 299.

крам —

1) предмет торгівлі (зви­чайно фабричного виробництва); покупна тканина на відміну від до­мотканої; також товар; торгівців здавна називають крамаря́ми; у на­роді об’єкт кепкування, глузуван­ня: «Крамар як комар, де сяде, там і п’є», «Крамареві не божиться, то ніколи не розжиться». На готовий крам найдеться пан (М. Номис); Де крам, і я там (приказка); Який сам, такий і його крам (прислів’я); Накупили і краму й пива наварили (Т. Шевченко);

2) народна дитяча гра; див. ще куль 3.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 313.