куль = ку́лик —

1) обмолочений (ціпом) і обтрушений від полови сніп жита або пшениці, що вико­ристовувався для покрівлі даху хати, сараю і т. п. Дав йому він в’язочку сіна, і куль соломи, і міх по­лови (М. Номис);

2) тільки ку́лик — палиця або конусоподібний обру­бок, що використовуються в на­родній дитячій грі такої самої на­зви;

3) рід джгута, згорнутого із свитки, яким б’ють під час народ­ної дитячої гри в крам.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 319.