КРАК¹, а, ч., діал. Кущ. Пан з небораком чатують за кроком (Стар., Вибр., 1959, 113); Оцей старий дотепник і штукар — Відомо всім — колишній вовкулака. Було, засяє місяця пожар, І він крадеться з-за густого крака (Рильський, Поеми, 1957, 11).

КРАК², а, ч., діал. Ворон (див. во́рон¹ 1). Полети ж ти, краче, де матінка плаче (Чуб., V, 1847, 465).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 322.

Крак, ка, м. Кустъ. У нас де крик, там і козак. Ном. № 772.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 298.