КОСИ́ЦЯ, і, ж.

1. Зменш.-пестл. до коса́¹. Коли вона говорила, косиці її метлялися в повітрі (Собко, Скеля.., 1961, 57); О. Сергій, низенький, з рудими, рідкими косицями, викинув з рота декілька деренчливих слів (Чумак, Черв. заспів, 1956, 145); * Образно. Повилазили з села до ставу зелені сивуваті верби й посхилялись косицями в воду (Барв., Опов.., 1902, 156).

2. бот., розм. Те саме, що ву́са 3. А в пшениці золоті косиці (Сл. Гр.).

3. розм. Квітка, якою заквітчуються. Ой зацвіли черешеньки, зацвіли косиці (Сл. Гр.).

4. рідко. Загнуте перо у хвості птаха. Сидить півень на криниці, спустив крильця ще й косиці (Сл. Гр.).

5. діал. Цівка. Теля почало кидатися, поки гаряча кров косицею била з його рани (Фр., IV, 1950, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 305.

Косиця, ці, ж.

1) Небольшая коса.

2) мн. Начесы на вискахъ у дѣвушки. Харьк. г.

3) Загнутое перо на хвостѣ птицы. Сизий селезень з чорними косицями. Маркев. 118. Сидить півень на криниці, спустив крильця ще й косиці. Грин. III. 53.

1) = Косниця. А в пшениці золоті косиці. Н. п.

5) Цвѣтокъ, — говорится преимущ. о тѣхъ цвѣтахъ, которыми дѣвушки украшаютъ голову. Вх. Зн. 28. Ой зацвіли черешеньки, зацвіли косиці. Гол. IV. 514. Въ этомъ стихѣ б. м. Косиця = Iris, такъ какъ косичка — Iris. Вх. Уг. 246.

6) Родъ вышивки. Чуб. VII. 427.

7) Сортированный (по длинѣ) волосъ изъ конскихъ хвостовъ для ситъ. Вас. 152. Ум. Косичка, косиченька.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 290.

коси́ця —

1) див. коса́ 1;

2) квітка, якою дівчата заквітчують коси (звідси закоси́чуватися), прикра­шаючи голову. Ой зацвіли чере­шеньки, зацвіли косиці (Я. Головацький);

3) рід народної ви­шивки.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 310.