КОРОГО́В, гви́, ж., заст., церк. Корогва (у 1, 3 знач.). Його погляд зупинився на жалібній корогві, застромленій у тин. Корогов було вроблено з двох почеплених на тичці хусток: білої й чорної. То був знак, що в хаті є мрець (Коцюб., І, 1955, 230).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 295.

Корогов, гви́, ж. и корого́в, гву, м. = Корогва. Полковник Корсунський на ринок вихожає, хрещату корогов роспускає. Мет. Хвилон, корсунський полковниче… хрещатий корогов на ринку поставляв. Мет. 414. І на корогов до церкви двісті подарую. Мкр. Н. 14.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 286.