КОРОВ’Я́К, у́, ч.

1. бот. Те саме, що дивина́². Сьогорішні коров’яки зеленіли між жовтими торішніми (Мирний, І, 1954, 255); Мов свічки, горіли жовтим цвітом високі коров’яки, ніжно білів ромен (Панч, Гомон. Україна, 1954, 53).

2. Кал корів, волів і т. ін. Побілення дерев розчином вапна з коров’яком також захищає їх від пошкодження зайцями (Колг. Укр., 10, 1960, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 295.

Коров’як, ку́, м. Раст.: а) Царскій скипетръ, Verbascum phlomoides L. и V. Tapsus L. ЗЮЗО. І. 140. б) Hypericum perforatum. Лв. 99. См. Деревій. в) Linaria vulgaris. Лв. 99.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 285.