КОНСТИТУЦІ́ЙНИЙ1, а, е. Стос. до конституції (див. конститу́ція1).’ Конституційний маніфест був вирваний всеросійським жовтневим страйком (Ленін, 11, 1949, 112); Право на працю трудящих Радянського Союзу — це конституційне право (Рад. право, 4, 1960, 42); Конституційний закон; // Який грунтується на конституції. Конституційний лад; Конституційна держава.
∆ Конституці́йна мона́рхія — державний лад, при якому влада монарха обмежена конституцією.
КОНСТИТУЦІ́ЙНИЙ2, а, е. Прикм. до конститу́ція2 О. О. Богомолець вказував, що конституційні властивості можуть змінюватися під впливом зовнішнього середовища (Фізіол. ж., VI, 2, 1960, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 266.