КОНОПЕ́ЛЬКИ, льок, мн. Зменш.-пестл. до коно́плі 1. Полю я конопельки. Дрібні, зелененькі (Чуб., V, 1874, 282); Роботящі руки Марії Павлівни вміють.. землю розпушити, щоб росли конопельки, високі та гарні (Колг. Укр., 11, 1957, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 262.

Конопельки, льок, ж. мн. Ум. отъ коно́плі.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 278.