КОНО́ПЛІ, пе́ль, мн.

1. Однорічні трав’янисті рослини, зі стебел яких виготовляють прядиво, а з насіння видобувають олію. Листатий любисток тут побратавсь з жменькою конопель (Вовчок, І, 1955, 340); Поміж коноплі та кукурудзи він заліз безпечно аж до передмістя (Фр., IV, 1950, 91); З насіння конопель одержують харчову й технічну олію (Наука.., 10, 1956, 24).

◊ Ви́скочити як Пили́п з конопе́ль див. виска́кувати.

2. Виготовлене на прядиво волокно цієї рослини. Другого дня молодиці поприходили.. й розібрали все прядиво, всі повісма конопель та льону, скільки їх лежало на підрях в коморі (Н.-Лев., III, 1956, 87); Вона серед бутафорії Палацу розшукала прядку, десь узяла пасмо конопель (Сміл., Сашко, 1954, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 262.

Коноплі, пе́ль, ж. мн.

1) Раст. Конопля. Вирвався, як Пилип з конопель. Ном.

2) Пенька. Оце коноплями обмотають та смолою обмажуть, та й запалять. К. Набрала Ганна у людей конопель та льону і почала прясти. Левиц. І. Ум. Конопельки. Сію конопельки дрібні зелененькі. Чуб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 278.

коно́плі (зменшено-пестливе — конопе́льки) — однорічна трав’я­ниста рослина, зі стебел якої виго­товляють прядиво, а з насіння ви­добувають олію; також виготовлене на прядиво волокно цієї росли­ни; пахкі, дурманливі, вони здавна мають сексуальне значення для чоловіків і жінок; високі, вони бу­ли й добрим сховищем, тому каза­ли: «Лізь у коноплі» або «Вискочив (вирвався), як Василь (Пилип) з конопель»; останній вислів пере­осмислений на означення чогось несподіваного, неочікуваного, не­обдуманого; об’єкт каламбуру, ні­сенітниці: «Сім день конопель, а матірка три дні»; за сильний запах конопель вважали їх охоронним засобом від нечистої сили (під­в’язувалися коноплиною на Івана Купала, тоді відьма нібито нічого не могла заподіяти); як чарівний засіб уживали конопляне сім’я; проти Андрія дівчата його сіяли з примовляннями-побажаннями вийти заміж; думки про шлюб і ве­сілля пов’язуються з коноплями, коли співають весільну пісню при виході молодих з комори: «Та вна­дився журавель до бабиних коно­пель»; вимокання конопель у воді символізує в піснях важке життя одруженої в чужій родині: «Далась мене, моя мати, заміж молодою, як би тую конопельку в воду зеле­ною» або «Ой, як тяжко конопельці в сирій воді гнити, А ще тяжче молодиці на чужині жити»; разом з іншими травами коноплі святили на Маковія; новонародженого перев’язували ма́тіркою, ма́тками (жіночими коноплями), щоб у майбутньому мав багато дітей, бо якщо перев’язати пло́скінню, плоскуна́ми (чоловічими коноплями), то буде безплідним; для викликан­ня дощу користувалися одноден­ним рушником, витканим з коно­пель; конопляний цвіт був обере­гом від відьом, а конопляна нит­ка — від нечистої сили взагалі. Полю я конопельки, Дрібні, зеле­ненькі (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 304-305.