КОЛОДЯ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до коло́да¹ 1. * У порівн. Він стоїть, а кругом його розляглося сонне грище: п’яні чоловіки, жінки… все те мертвим сном спить, порозкидане, як колодяччя… (Мирний, II, 1954, 201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 229.

Колодяччя, чя, с. соб. = Колоддя. Все те мертвим сном спить, пороскидане як колодяччя. Мир. ХРВ. 269.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 271.