КОЛО́ДЯЗЬ, я, ч.

1. Захищена від обвалів зрубом вузька глибока яма, що служить для добування води з водоносних шарів землі. Чутно, як хтось витягає воду з колодязя: довгий немазаний журавель немилосердно скрипить (Коцюб., І, 1955, 233); Накопали колодязів, таких глибоких, що в їхніх чорних прірвах навіть удень світилися зорі (Тют., Вир, 1964, 173); * Образно. І скоро тільки те лишилось по Степані, Що, казано, в тюрмі, в колодязі без дна. Шукав він вічного якогось двигуна (Рильський, Поеми, 1957, 201).

∆ Артезіа́нський коло́дязь див. артезіа́нський.

2. Різного розміру і глибини яма, що служить для певних технічних потреб (для спуску в шахту, на рудниках, для проходу до місця закладання міни і т. ін.). Ще в другій половині Х VIII століття стали відомі соляні колодязі в місті Слов’янську (Знання.., 12, 1965, 8); Система підгрунтового зрошення складається з живлячих лотків, окремих фільтрів, оглядових колодязів та водостоку (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 229.

Колодязь, зя, м. Колодецъ. В яру бачила вона колодязі з високими журавлями. Левиц. І. 514.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 271.

коло́дязь — глибока крини́ця (див.); тому часто воду з нього в Україні дістають за допомогою журавля́ (див.), у І. Нечуя-Левицького: «Бачила вона колодязі з ви­соченними журавлями»; символі­ка колодязя пов’язується з симво­лікою води; заглядали на святки в колодязь, щоб побачити там свого судженого; винний колодязь сим­волізує шлюбне життя: «З винного та колодязя Да Маруся воду бра­ла»; з іншого боку, глибокий коло­дязь, з якого не можна набрати во­ди й напитися, символізує безна­дійну любов. В ліс дров не возять, а в колодязь воду не лляють (при­слів’я); Коли колодязь висихає, вода честь має (прислів’я).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 301.