КОЛОВИ́Й, а́, е́. Який має форму кола (див. ко́ло¹1). Супутник виведено на колову орбіту з параметрами, близькими до розрахункових (Рад. Укр., 16.V 1967, 1); // Який здійснюється по колу. Вправа 5. Лежачи на спині, робити колові рухи ногами, як при їзді на велосипеді (Фіз. вихов.., 1954, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 227.

Коловий, а́, е́ Круговой. Колова. Въ шлеѣ: круговой ремень, къ которому пришиты откосные ремни. колова́ свита. См. Свита. Вас. 154.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 270.