КОЗИ́НЯЧИЙ, а, е, діал. Козячий, її довгі моторні пальці поринають у легку піну розчесаної козинячої шерсті (Ільч., Вибр., 1948, 37); До кімнати метеором влетіло пухкеньке дівча з бистрими козинячими очима (Досв., Вибр., 1959, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 211.

Козинячий, а, е. = Козиний.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 265.