КОЗАЧО́К, чка́, ч.
1. Зменш.-пестл. до коза́к 1-5. — Я не царенко, не короленко: Я ж отецький синок Да панок-козачок (Чуб., III, 1872, 281); Наче полум’я — лампаси, синє небо — башличок, був з-за Дону, з-за Донбасу заповзятий козачок (Рудь, Дон. зорі, 1958, 102).
2. У стародавньому дворянському побуті — хлопчик-слуга. Козачок Петрушка хвалився.. дівчатам, що він, якось зайшовши в Остапову хату, застав, як той., перебирав одежу (Мирний, IV, 1955, 29); В двері швидко ввійшов моторний козачок, і Замойський на півслові урвав розмову (Ле, Наливайко, 1957, 20); У Вільні Шевченко разом із своїм товаришем і земляком Іваном Нечипоренком почав виконувати обов’язки козачка — сидіти в передпокої і чекати панського наказу (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 12).
3. Веселий, жвавий український народний танець, спочатку поширений серед козацтва. М. К. Садовський був надзвичайно оригінальним виконавцем танцю. Козачок він танцював так, як ніхто за моєї пам’яті (Минуле укр. театру, 1953, 175); // Музика до цього танцю. Ще малим хлопцем він зробив маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка (Н.-Лев., II, 1956, 172).
4. (Pyrrhocoris apterus). Комаха ряду напівтвердокрилих, зверху яскраво-червона з плямистим чорним малюнком, а знизу — чорна, Їй [Галі] так гарно. Сонечко привітно гріє, козачки коло неї снують по зеленій травиці (Мирний, IV, 1955, 122); Червоні козачки так ворушаться по землі (Барв., Опов.., 1902, 541).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 210.