КОЖУМ’Я́КА, и, ч., заст. Майстер, що виробляв сирицю; мнець. Дужі кожум’яки сиділи під дашками ганків на вулицях і м’яли своїми міцними руками волові шкури (Довж., І, 1958, 227); Багато віків тому тут [на Подолі] працювали київські кожум’яки, гончарі і броварі (Цюпа, Україна.., 1960, 135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 208.

кожум’я́ка —

1) ремісник, що виробляв сирицю (буквально — м’яв кожу); мнець, чинбар;

2) Ко­жум’я́ка Кири́ло — легендарний київський змієборець, який убив змія, що вимагав великої людської данини і щоденно пожирав усіх; див. ще двобі́й; казковий образ (пop. однойменну українську каз­ку); уперше згадується у фольклорі Київської Русі; відтворено в ху­дожній літературі (О. Олесь, І. Ко­черга, П. Тичина та ін.).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 296.