КОВАЛІ́В, ле́ва, ле́ве. Прикм. до кова́ль; належний ковалеві. Син дивиться на ковалеву роботу (Фр., IV, 1950, 194); Ковалева дочка полюбила молодого молотобійця за чорні кучері і гаряче серце (Іщук, Вербівчани, 1961, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 202.

Ковалів, ле́ва, ве Принадлежащій кузнецу. Проїжджаючи мимо ковалеву хату. Шрам одрізнивсь. К. ЧР. 203. Ковале́ва горілка. Названіе водки, которую пьютъ на крестинахъ. Мил. 24. См. Коваль 3.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 260.