КЛУ́НЯ, і, ж. Будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння й т. ін.; стодола. На другий день добув [Чіпка] десь ціпа й молотив у клуні (Мирний, І, 1949, 323); День так і минув: біля воза до обіду провозилися, по обіді в клуні віяли зерно (Головко, II, 1957, 136); Повертався він часом на світанні і не йшов до хати, а простував до клуні, де було свіже сіно; лягав там і засинав як убитий (Шиян, Баланда, 1957, 179).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 192.

Клуня, ні, ж. Рига, гумно, овинъ, житница. Мокрий апріль, а сухий май, то буде в клунях рай. Ном. № 446. Спогляньте на птаство небесне, що не сіють і не жнуть, а ні збірають у клуню. Св. Мт. VI. 26. Ум. Клунька. Побачила наших воликів та клуньку повну збіжжя. Г. Барв. 258.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 253.

клу́ня = стодо́ла = стодо́ля (змен­шене — стодо́лонька) — будівля для зберігання снопів, сіна, поло­ви тощо, а також для молотьби, ві­яння і т. ін.; якщо комора була найважливішою спорудою, бо там зберігали зерно, то клуня, або сто­дола — найбільшою: туди звозили збіжжя, зібрані з поля снопи; каза­ли: «Добрий квітень, мокрий май в клуні в серпні зроблять рай», «Якщо в стодолі кометиться (тобто молотять зерно), то в хаті весе­литься, а коли тихо, то гостює ли­хо»; дуже цінувалася в господар­стві; коли закладали клуню, то під перший стовп сипали тридев’ять усяких зернин, щоб із клуні збіж­жя не виводилося; див. ще пові́тка. Мокрий апріль, а сухий май, то буде в клунях рай (прислів’я); В пустій стодолі й горобці не тримаються (прислів’я); А вже ж твоя пшени­ченька в стодолі (пісня); Заспіваю, голос ся накотить та й до тої стодолоньки, де любко молотить (коломийка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 291-292.