КА́ПТУ́Р, ка́птура́, ч.
1. Те саме, що відло́га. Дядько Яким був у довгому чорному кобеняку з каптуром, нап’ятим на голову (Юхвід, Оля, 1959, 139); — Бувайте здоровенькі, бо мені ще на станцію треба,— промимрив він, напаяв на голову каптура й пішов (Чаб., Катюша, 1960, 112).
2. Те саме, що клобу́к. Владика, не скинувши ні ряси, ні каптура, на ходу вчепив до пояса шаблюку, ..вибіг на вулицю (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 383).
3. Старовинний жіночий головний убір із круглим наголовком, затягнутим кольоровою тканиною. Накладають [на голову молодій] каптур, як у других серпанок чи очіпок (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
— Т. 4. — С. 97.
Каптур, ра, м.
1) Клобукъ, капюшонъ монашескій. Хиба схотілось знову під чорний каптур?
2) Капюшонъ у верхней одежды. Чуб. VII. 419. См. Капа, богородиця, відлога.
3) Женскій головной уборъ съ круглымъ дномъ изъ цвѣтной матеріи, разновидность очіпка. Накладають (молодій на голову) каптур, як у других серпанок чи очіпок. Мет. 208. О. 1861. XI. 27. Гол. Од. 59.
4) Родъ наказанія женщинъ: держа въ лѣвой рукѣ надъ головой наказываемой всѣ ея одежды, правой сѣкутъ розгами. Новц. Ум. Каптурець, каптурик, каптурок, каптурчик. Моя жінка знакомите: задрьопана ззаду свита… Ляга спать у рові, прокинеться, як та курка, — нема платка і каптурка. Чуб. V. 1639.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
— Т. 2. — С. 218.
каптур —
1) відлога, коба, кобка, що накидається на голову, а іноді й на обличчя; див. кобеня́к 1. Кобеняк з каптуром;
2) клобу́к (див.);
3) старовинний жіночий головний убір із круглим наголовком, затягнутим кольоровою тканиною.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.
— С. 273.
