КЛОБУ́К, а́, ч. Високий циліндричної форми головний убір із покривалом, який носять православні ченці. Чернець мій встав. Надів клобук, взяв патерицю, Пере-христився [перехрестився], чотки вам… І за Україну молитись Старий чернець пошкандибав (Шевч., II, 1953, 38); Архімандрит Тризна уже сидів у кріслі.. Чорний клобук до очей прикривав йому рожеве обличчя (Панч, Гомон. Україна, 1954, 149).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 187.

Клобук, ка, м. Клобукъ. Надів клобук, взяв патерицю. Шевч.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 252.

клобу́к — спочатку стара шапка, потім високої циліндричної фор­ми головний убір із покривалом, який носять православні ченці. Надів клобук, взяв патерицю, Перехрестився (Т. Шевченко); Загубив чернець клобук, не смутився, знай­шов, не радувався (І. Франко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 291.