КАЖА́Н, а́, ч. Нічний ссавець із широкими крилами, утвореними перетинками між довгими пальцями ніг. Людей не чуть; через базар Кажан костокрилий Перелетить (Шевч., І, 1951, 100); Не співа «надобраніч» пташина, тільки нечутно літають великі, чудні кажани (Л. Укр., І, 1951, 304); Низько над землею метлялись між яблунями кажани, і десь угорі прогудів пізній жук-рогач (Донч., III, 1956, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 69.

Кажан, на, м. Летучая мышь. Людей не чуть; через базар кажан костокрилий перелетить. Шевч. 150. Як миш іззість шматочок чого свяченого, то в неї виростуть крила і зробиться з неї кажан. Чуб. І. 55. Ум. Кажанок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 207.

кажа́н = ли́лик = летю́ча ми́ша — нічний ссавець із широкими кри­лами, утвореними перетинками між довгими пальцями ніг; за по­вір’ям, це злий дух, який літає в пошуках тих, хто продав душу ди­яволу, тому в народних віруваннях тварина асоціюється з нечистою силою і наділена магічними властивостями; використовували та­кож з лікувальною метою та як оберіг; за поведінкою тварини уга­дували погоду, — «кажани літають після заходу сонця — на теплу, яс­ну погоду»; див. ще миша.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 266-267.