ЗСУ́КУВАТИ і рідко ІЗСУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗСУКА́ТИ і рідко ІЗСУКА́ТИ, зсука́ю, зсука́єш і зсучу́, зсу́чиш, док., перех.
1. з чим. Звивати, скручувати, сплітати разом. Коли.. основний матеріал не досить міцний, то доцільно зсукати його з шовковими, віскозними або іншими нитками (В’язання.., 1957, 29).
◊ Зсука́ти ду́лю — те саме, що Ду́лю да́ти (див. ду́ля). — Дурний Яремка,— спокійно проказав козак,— чим хоче налякати. А не діждешся, щоб я ублажив тебе криком, ось тобі!— і він зсукав перед носом Вишневецького дулю (Панч, Гомон. Україна, 1954, 365).
2. Сукаючи, виготовляти (нитку, шнурок і т. ін.). Шнурочок зсукують з таких же ниток, з яких зв’язаний виріб (В’язання.., 1957, 43); — Шукай мені коноплі. Вірьовку зсукаю якусь — чи хуру підтягти, чи волам на налигач… (Рудь, Гомін.., 1959, 87); * Образно. — Так мислю, що нитка мого життя ще не обірвалася. Міцну ту нитку мати моя зсукала (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 82); * У порівн. Дочка співає. Мов на прядці Живої радості й біди Нитки ізсукує тоненькі, Щоб не порвалися ніде (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 63); // Робити, виготовляти свічку з воску. А ще раніше пан Василько встав, Три свічки зсукав (Чуб., III, 1872, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 723.