ЗОБОВ’Я́ЗАННЯ, я, с.

1. Поставлене перед собою завдання, обіцянка, які неодмінно повинні бути виконані. Боротьба за перетворення Черкащини в область високої культури землеробства стала їх [хліборобів] головним.. стратегічним зобов’язанням (Ком. Укр., 4, 1967, 49); Філатов дав зобов’язання на папері, що він більше ніколи не буде земським начальником, і надвечір його відпустили додому (Панч, О. Пархоменко, 1939, 33).

∆ Вступа́ти в зобов’я́зання, юр. — брати на себе певний обов’язок. Кожний громадянин УРСР і союзних радянських республік має право.. укладати правочини і вступати в зобов’язання (Цив. кодекс УРСР, 1950, 5).

◊ Бра́ти зобов’я́зання див. бра́ти.

2. Грошовий позиковий документ. Тільки один посаг Катерини може допомогти Безбородькові виплутатись з грошових зобов’язань перед купцями, яким Суліман ручився за нього (Вільде, Сестри.., 1958, 215).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 674.