ЗМО́РШКУВАТИЙ, а, е. Вкритий зморшками (див. змо́ршка¹). Наталя читала, а мати мовчазлива, мов закам’яніла, слухала і не помічала, як з її очей по зморшкуватих щоках збігали гарячі сльози (Збан., Між.. людьми, 1955, 138); Стогнала, плакала і тужила скрипка в старечих зморшкуватих руках [діда Мусія] (Рибак, Помилка.., 1956, 125); // перен. З вузькими, довгими западинами, згинами і т. ін. на поверхні. Савойська капуста відрізняється від білоголової зморшкуватим (гофрованим) листям (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 633.

Зморшкуватий, а, е. Морщинистый.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 168.