ЗМО́РШКА1, и, ж. Невелике довгасте заглиблення чи борозенка, складка на шкірі обличчя, тіла людини або тварини. Жінка скинула з себе рядно і показала на світ своє сухе, жовте, пописане зморшками лице (Мирний, І, 1954, 356); Охоплюють парубка тривожні здогадки і в міжбрів’ї глибшає зморшка (Стельмах, І, 1962, 119); Бугай ходив по кругу, красиво вигнувши жирну, в важких зморшках шию, не звертаючи уваги на людей, що обступили його зі всіх боків (Тют., Вир, 1964, 114); * У порівн. Розкішні крислаті кущі.. звисали гірляндами, над жовтим проваллям, що, мов глибока зморшка на чолі, перетинало пасмо гір (Коцюб., І, 1955, 189); // перен. Нерівність на поверхні — вузька довга западина, згин і т. ін. Він не впізнав тихої тайгової річечки. Темні зморшки пнулися на ній тугими смугами, бульбашки вкривали водяну поверхню (Донч., II, 1956,36); Кузьма пізно вночі приніс його [прапор] на гарячих грудях, розгорнув на ліжку і ніжно розрівняв зморшки (Петльов., Хотинці, 1949, 114); Під дією внутрішніх сил на поверхні, замість рівнини, утворились гігантські зморшки [складчасті гори] (Фіз. геогр., 5, 1956, 103); У кроля півкулі гладенькі. В інших ссавців, наприклад у собаки, на них утворюються зморшки, які збільшують поверхню кори головного мозку (Зоол., 1957, 137).
ЗМО́РШКА2, и, ж. Те саме, що змо́ршок.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 632 - 633.