ЗИ́ЗИЙ, а, е, діал. Косий. Тепер вона глипнула на Варвару своїм зизим оком (Март., Тв., 1954, 61).

◊ Зи́зим о́ком диви́тися на кого (накрива́ти кого) — кидати косі погляди, виявляючи невдоволення, недоброзичливість. День у день наїздять [паничі] до нас, одно одного попереджаючи та зизим оком накриваючи (Вовчок. І, 1955, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 566.

Зи́зий, а, е. = Зизоокий зи́зим о́ком диви́тися. Искоса посматривать. День-у-день наїздять до нас, одно одного попережаючи та зизим оком накриваючи. МВ. (О. 1862. III. 40).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 151.

зи́зий = зизува́тий — косоокий; на зизуватих людей дивилися пі­дозріло, вважаючи, що зизуватість, кульгавість, руде волосся, рябина — то дідькаві знаки («Що дідь­ко визначить, то його»); про зизо­окого казали жартома: «На Спаса дивиться, а Богородицю бачить»; фразеологізм: зи́зим о́ком диви́тися на кого (накрива́ти кого) — кидати косі погляди, виявляючи невдово­лення, недоброзичливість.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 254.