ЗДУ́ХВИНА, и, ж., анат. Місце у верхній частині тіла між ребрами і черевом. Вона з жахом дивилася, як блискучий хірургічний ніж розрізав праву підреберну частину здухвини (Бурл., М. Гонта, 1959, 139).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 552.

Зду́хвина, ни, ж. и зду́хи, хів, м. мн. = Здуховина. Так здухи й ходять у вола. Херс. у. Слов. Д. Эварн.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 148.