ЗДУ́ХОВИНА, и, ж., розм. Те саме, що зду́хвина. Блищав на здуховині піт: кінь важко дихав і пирхав (Кос., Новели, 1962, 135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 552.

Зду́ховина, ни, ж. У четвероногаго животнаго: часть между ребрами и сѣдалищными костями. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 148.