ЗДО́БА, и, ж., збірн. Вироби із здобного тіста. Мати вже підсовує збоку склянку з паруючим чаєм і здобу (Донч., V, 1957, 444).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 542.

Здо́ба, би, ж.

1) = Здобич. Тогді то козаки у городі Полоному пили-гуляли, здобу хорошу собі коло жидів-рандарів мали. Дума.

2) = Здіб. Вх. Уг. 240.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 145.