Про УКРЛІТ.ORG

здимати

ЗДИМА́ТИ1, а́ю, а́єш, недок., ЗДИНЯ́ТИ, здиму́, зди́меш, док., перех., діал. Знімати. Здимай, жінко, хоть намітку, неси її за горілку (Чуб., V, 1874, 579).

ЗДИМА́ТИ2, а́ю, а́єш, недок., перех., діал. Здувати. Шестірний почав бережно роздягатися, обтрушувати пил, здимати пух з одежі (Мирний, І, 1954, 333).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 536.

I. Здима́ти, ма́ю, єш, сов. в. здиня́ти, здиму́, меш, гл. = Здіймати, здійняти. Здимай, жінко, хоть намітку, неси її за горілку. Чуб. V. 579. Не дай ручки стискати і персника здиняти. Чуб. III. 36.

II. Здима́ти, ма́ю, єш, гл. = Здувати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 144.

вгору