ЗВІРЕНЯ́, я́ти, с.

1. Маля звіра (див. звір¹ 1).

2. Зменш. до звір¹ 1. Просто з-під землі, нагорнувши мокру купку, вилазить невеличке звіреня (Коп., Як вони.., 1961, 30); — Я думаю віддати її [дівчинку] до притулку. Не залишати ж у себе це звіреня! (Донч., III, 1956, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 484.