ЗБА́НОК, нка, ч., діал. Зменш. до збан. [Xромець:] Я різав виноград і до збанка складав, А що не з’їли ми, купцеві я продав (Фр., XIII, 1954, 379); Часом дощ ллє, як з луба, а Кметик лазить по квітнику і визбирує щось по стежках до старого зеленкуватого збанка (Ков., Світ.., 1960, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 427.

Зба́нок, нку, м.

1) = Збан. Коби мені зранку горілочки в збанку. Гол. І. 387.

2) Перекладина въ ткацкомъ станкѣ, на которую ткачъ упирается грудью. Харьк. у. Мнж. 3) Раст. Nuphar luteum Smith. ЗЮЗО. І. 129. Ум. Зба́ночок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 121.