ЗАЇ́ХАТИ1див. заїжджа́ти1.
ЗАЇ́ХАТИ2, ї́ду, ї́деш, док., кому у що, по чому, вульг. Ударити кого-небудь по чомусь. Надзорець синіє зо злості, стискає кулаки, готов першому-ліпшому заїхати в зуби (Фр., V, 1951, 416); Дід не вгамувався, до візника кричить: — Геть іди, вертайся..! Ніхто сьогодні не поїде! Сьогодні дід Грицько гуляє! Вертайся, кажу, а то по морді заїду! (Вас., II, 1959, 531); Ото колись заїхав мені Пилип по уху, а чоловічина він здоровий (Вишня, І, 1956, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 132.