ЗА́ЇНЬКО, а, с. Зменш.-пестл. до за́єць. А я теє зайченятко — хап за хвіст! — Кинув заїнько торбинку, втік під міст (Нех., Ми живемо.., 1960, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 132.