ЗАУ́ШНИЦЯ див. заву́шниця.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 373.

Зау́шниця, ці, ж.

1) Серьга. Купив козак Олені заушниці зелені да й почепив до уха. Яка ж гарна псяюха! Борз. у.

2) Лента, перевязываемая отъ одной серьги къ другой и опускаемая на груди. Гол. Од. 73.

3) Заушица, опухоль позади уха. Кому чи трястю одігнати, од заушниць чи пошептати, або і волос ізігнать. Котл. Ен. III. 13.

4) мн. Жабры (у рыбы). Вх. Лем. 417.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 112.

зау́шниця див. заву́шниця.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 239.