ЗАВУ́ШНИЦЯ, рідше ЗАУ́ШНИЦЯ, і, ж.

1. Запалення завушних залоз. Лічить [Пріська] людей чи від лихоманки, чи від гризі і від заушниць (Кв.-Осн., II, 1956, 175).

2. діал. Сережка. Купив козак Олені заушниці зелені да й почепив до уха (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 63.

заву́шниця = зау́ншиця — запа­лення завушних залоз; лікували здавна замовляннями пop. у І. Котляревського: «Кому чи тряс­цю одігнати, од заушниць, чи по­шептати, або і волос ізігнать».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 230-231.