ЗАТКА́ТИ¹, тчу́, тче́ш, док., перех.

1. Покрити суцільно тканим візерунком або вплести яку-небудь смугу, нитку і т. ін. в тканину.

2. перен. Затягнути, повити що-небудь. Тіні од виноградних лоз заткали густим візерунком золоті ризи садків (Коцюб., II, 1955, 408); Паморозь заткала усі ліси дивовижними іскристими парусами (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 795); Дощ все заткав у сітку (Пера., II, 1958, 233).

3. діал. Виготовити що-небудь способом ткання; зіткати. Сама наймисливіша ткаля не затче такої рясної плахти (Мирний, IV, 1955, 316).

ЗАТКА́ТИ² див. затика́ти¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 353.

Затка́ти, тчу́, че́ш, гл.

1) Начать ткать.

2) Заработать тканіемъ.

3) Покрывать, покрыть тканымъ узоромъ. Були ті жупани серебром заткані. АД. І. 261.

4) = Заткнути. Та й заткав я йому боржій рану. Федьк. Не можна всім губи заткати. Ном. № 6986. З-під коріння, з-під верби джерело било, що й кулаком не заткати. Св. Л. 307.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 108.