ЗАТИ́КАТИСЯ див. затика́тися².

ЗАТИКА́ТИСЯ¹, а́ється, недок., ЗАТКНУ́ТИСЯ, не́ться, док.

1. тільки док., перен., вульг. Перестати говорити; замовкнути. — Заткніться негайно! Коли не розумієте чогось, то спитайте! (Ю. Янов., II, 1954,204).

2. тільки недок. Пас. до зати́кати^1. Поринали [вивірки] у темному отворі, який по хвилині затикався добре висохлим сіном (Оп., Іду.., 1958, 378).

ЗАТИКА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ЗАТИ́КАТИСЯ, зати́чуся, зати́чешся і зати́каюся, зати́каєшся, док., заст. Прикрашатися чим-небудь; заквітчуватися (квітами, зеленню). —В саду була, рожу рвала Та й затикалася (Чуб., V, 1874, 51); Дядина.. роблені квітки достає. — Ні, дядиночко: Я свіженькими затикаюсь, — піду в ліс (Барв., Опов.., 1902, 82); — Ти думаєш, як гудзями затикався, то все, що хочеш, смієш робити! (Мирний, І, 1954, 266).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 346.

Зати́катися, каюся, єшся, гл. Украситься цвѣтами и пр., заткнувъ ихъ въ волоса, головной уборъ. В саду була, рожу рвала та й затикалася. Чуб. V. 51. Ой упала зоря з неба та й розсипалася; мила зорю позбірала та й затикалася. Чуб. V. 1174.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 106.