ЗАТАМУВА́ТИ див. затамо́вувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 341.

Затамува́ти, мую, єш, гл.

1) Задержать, остановить, унять. Затамувати кров. Житом. у. Гріх розмножався на землі і нічим було вже його затамувати. Опат. 12.

2) Остановить теченіе воды, запрудить.

3) Подождать, замедлить, протянуть. Затамував два дні, не заплатив. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 104.