ЗАРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., перех., діал. Захопити, схопити. Втопивши писок у розкішну лісову траву, зарвала [теличка] її стільки, що та їй добрим віхтем по обох боках з пажерливого писка звисала (Коб., III, 1956, 533).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 288.

Зарва́ти, ся. См. Зариватися, ся.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 88.