ЗАПІЗНАВА́ТИСЯ, аю́ся, ає́шся, недок., ЗАПІЗНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Знайомитися з ким-, чим-небудь. Дуже мені хочеться запізнатись з такими Вашими творами, як «Захар Беркут», «З вершин і низин» і др. (Коцюб., III, 1956, 2); — Я запізнався з ними, може, перед трьома місяцями. Деякі приходили до Опеньковець до читальні, а з декотрими запізнався в місті (Март., Тв., 1954, 287).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 258.

Запізнава́тися, наю́ся, є́шся, сов. в. запізна́тися, на́юся, єшся, гл. = Зазнаватися, зазнатися.

1) 3 козацьтвом нашим добре запізнавсь. К. ПС. 120.

2) Хоть з котрою ся запізнаю, взаємности не дознаю. Гол. І. 215.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 79.