ЗАПОМОГТИ́СЯ див. запомага́тися.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 272.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
ЗАПОМОГТИ́СЯ див. запомага́тися.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 272.
Запомогти́ся, жу́ся, жешся, гл.
1) Помочь себѣ. Він тим не запоможеться. Н. Вол. у.
2) Разбогатѣть, разжиться. Запомігся дуже N: має теперка з тисячу карбованців. Камен. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 83.