ЗАПОМАГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАПОМОГТИ́СЯ, ожу́ся, о́жешся, док., діал.

1. Обходитися власними силами, без будь-чиєї допомоги. — Та як же вона, молоденька, без вас там запомагається? — Нехай сама собі живе, — промовила Пилипиха (Вовчок, VI, 1956, 270).

2. чим. Влаштовувати свої справи, виходити із скрутного становища завдяки чому-небудь. Був час, коли він думав запомогтися повітовими грішми (Фр., VII, 1951, 333).

3. тільки док. Розжитися, розбагатіти. Запомігся дуже N: має теперка з тисячу карбованців (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 272.