ЗАМУ́ЖНІЙ, я, є, розм. Те саме, що замі́жній. З чотирьох доньок була лиш найстарша і Ірина замужня (Коб., 1,1956, 97); // у знач. ім. заму́жня, ньої, ж. Одружена жінка. — Чи то всі дівчата, чи замужні? — питала одна варшав’янка (Л. Укр., III, 1952, 674).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 223.

Заму́жній, я, є. = Замі́жній. Замужній хліб добрий, да не пожиточний. Чуб. III. 121. Ох, як би я знала замужнее лихо, то гуляла б у матінки тихо. Грин. III. 297.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 70.