ЗАМІ́ЖНІЙ, я, є.

1. тільки ж. Яка перебуває в шлюбі; одружена (про жінку). Не витримав старий Гелье і, кинувши власну оселю, перебрався до своєї заміжньої дочки (Коцюб., III, 1956, 8); Вдома хазяйнувала мати, їй допомагала.. заміжня сестра (Ю. Янов., II, 1954,97).

2. Стос. до заміжжя. Заміжнє життя.

3. у знач. ім. заміжня, заміжньої, ж. Та, що перебуває в шлюбі; одружена жінка, молодиця. Голова [дівчини] схилена набік, і важка коса лежить на шиї, наспіх скручена вузлом, як у заміжньої… (Гончар, II, 1959, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 210.

Замі́жній, я, є. Во время замужества происходившій, замужній, который бываетъ замужемъ. Вона тепер більше раділа і кохалась у всьому, що вбачали очі, ніж із початку життя свого заміжнього. Г. Барв. 144. Заміжня. Замужняя. Збунтувала проти мене… мою заміжню дочку. Левиц. ПЙО. І. 378.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 65.