ЗАКУПА́ТИ див. закупо́вувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 173.

Закупа́ти, па́ю, єш, сов. в. закупи́ти, плю́, пиш, гл.

1) Закупать, закупить. Ніби з паном повінчалась, закупила села. Шевч. 107.

2) — кого́. Подкупать, подкупить. Закупила батька, щоб горілки не пив. Ном. № 6479.

3) Закупи́ти сла́ву бо́жу. Дать при сборѣ пожертвованій въ церкви во время служенія. Вх. Лем. 415.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 56.