ЗАВІ́ЙНИЦЯ¹, і, ж, розм., рідко. Те саме, що заві́йна. Бодай тебе взяла завійниця! (Номис, 1864, № 3724).

ЗАВІ́ЙНИЦЯ², і, ж., діал. Завірюха. Вночі налетіла завійниця. З гуком, свистом переносила-пересипала снігові замети (Кач., II, 1958, 483).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 51.

Заві́йниця, ці, ж. = Завійна 1. Бодай тебе взяла завійниця! Ном. № 3724. Троянські плакси тут ридали, як на завійницю кричали. Котл. Ен. VI. 43.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 18.